левый узор
 
Донеччина пишається своїми земляками 125 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри – видатного українського поета, письменника, перекладача.
Нет описания фото.

Донеччина пишається своїми земляками
125 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри – видатного українського поета, письменника, перекладача.
Ім’я українського поета Володимира Сосюри тісно пов’язане з Донеччиною. І не тільки тому, що він народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898 р. і дитячі роки пройшли на березі Дінця. А ще й тому, що цьогоріч виповниться 105 років з часу першої зустрічі Володимира Сосюри із Святогірськом.
Досліджуючи життєвий і творчий шлях поета, педагог-краєзнавець Іван Овчаренко вказував на його перебування у Святогірську у 1918, 1925, 1929, 1954 роках.
Про перше знайомство із Святими Горами В.Сосюра згадував у автобіографічному романі «Третя Рота». Він, як боєць УНР,вибираючись з більшовицького оточення, запропонував своєму товаришу йти на Святі Гори, а там сісти на потяг і відправитися додому. Але вони попали в полон і були на волосині від смерті. Їх врятували місцеві жінки, які плакали і просили старосту відпустити молодих хлопців: «Та вони ж такі, як і ми, чорноброві, й по-нашому розмовляють». І молодий поет почав читати свої вірші. І стало чудо.... лисий «пачпортний» староста просить переписати йому на пам’ять ці вірші. Поет згадує перші рядки вірша «Пісня ця родилась в темнім, темнім гаю...».
Другий приїзд Володимира Сосюри прийшовся на 1925 рік. Поет тоді проживав на квартирі О.І.Лазуренка (зараз вул. Молодіжна, 1). Як згадував І. Овчаренко, тоді п’ятикласники вивчали вірш В. Сосюри «Безпритульний». Хлопчаки зустрілися з автором на вулиці. Зав’язалася розмова про цей вірш. Хлопці поскаржились, що його важко вчити. Володимир Миколайович прочитав вірша так щиро і тепло, із співчуттям до його героя, що учні легко вивчили вірш.
Про перебування Володимира Сосюри у Святогірську в 1929 році згадував харківський поет, лауреат Шевченківської премії В. Мисик. З поетом він зустрівся у Святогірську випадково, приїхавши на короткий відпочинок. Вони вдвох обійшли всі визначні місця Святогір’я, ходили понад Дінцем. Під час таких прогулянок поет читав свої нові, щойно написані вірші.
На початку 50-х років поетові було нелегко. Його переслідували за вірш «Любіть Україну», дружина Марія знаходилася у засланні та й він сам був на волосині від арешту. Щоб відпочити і тілом, і душею приїздить до Святогірська у 1954 р. У цей приїзд Володимир Миколайович мешкав у журналіста І. Бойка. У вільний час вони розмовляли про літературу. 20 серпня поет зустрівся з відпочивальниками Святогірських здравниць біля будівлі бібліотеки будинку відпочинку. Тоді автор серед інших своїх творів читав поему «Червона зима». У пам’ять про цю зустріч і з нагоди 80-річчя від дня народження В.Сосюри на будівлі бібліотеки об’єднання санаторно-курортних установ (нині санаторій «Святі Гори») була відкрита меморіальна дошка.
Шануючи пам’ять відомого земляка, ще у 1967 році на Донеччині започаткували літературно-мистецьке свято «Солов’їні пісні». Однак, проводилось воно нерегулярно. Дещо активізувалася ця робота на початку 90-х років і проходили літературно-мистецькі свята знову у Святогірську, а також у місті Дебальцеве. З 2008 року свято у Дебальцевому набуло відкритого конкурсу поетів, читців та художників і щорічно проводилось під назвою «Срібні дзвони» до 2013 року включно. Однак, військові дії в Донецькій області, окупація Дебальцевого ворогом, не дали можливості вшановувати Володимира Сосюру на його батьківщині.
Управління культури і туризму Донецької облдержадміністрації разом із Донецьким обласним учбово-методичним центром культури відновили обласне літературно-мистецьке свято у лютому 2018 року.
Шануванню пам’яті українського поета, донеччанина Володимира Сосюри сприяють викладачі та студентів Донбаського державного педагогічного університету. Про Сосюринські заходи, які проводяться в університеті, описав у збірнику наукових праць «Святогірський альманах 2018» у статті «Вшанування пам’яті Володимира Сосюри на Слов’янщині» Валерій Романько, кандидат філологічних наук, доцент, Голова Донецької обласної організації НСКУ.
Завершити допис хочеться зворушливими словами поета: «Квіти скрізь... Ідуть щасливі люди.
Краю мій, тобою повна грудь.
І коли мене уже не буде,
Про пісні мої ти не забудь».
Отож, не забуваймо, пам’ятаймо і шануймо.
 
 
 
 
 
   


Духовное наследие   Рейтинг@Mail.ru