/ 96
  

 

побідоносцю и Миколаю чудотворцю, а тамъ, пустельникъ поставивъ молодихъ передъ налой, та й обкрутивъ.

– Теперъ, – каже, – нехай вамъ Господь помагае; будьте щасливі и довголітні, та не забувайте, що Богь милосердний не на те, щобъ грішили, а на те, щобъ каялись у гріхахъ!

«Такъ, пан-отченьку, такъ», каже дідъ.

«Отъ чорти такъ не дали покаятись Трути- ку; розірвали бідолашного на шматки; тільки пірья полетіло за вiтромъ!»

Якъ стали прощатись, Одарка тричи вклонилась      пустельникові            до        землі, якъ рідному батьку. И дідъ хотівъ бувъ поклонитись, такъ шия ніякъ не гнетця. У тіхъ Січовиківъ вьязи якъ у вовка; вони одному тільки Богу й кланяютця до зем- лі. Отъ дідъ ухопивъ себе обома руками за оселедець, та на силу нагнувъ свою голову.



- 91 -
  
/ 96