/ 236
  

 

Рис. 1. Схема розміщення фортець Ізюмської укріпленої лінії разом із поселеннями, що винисли під її захистом.

 

суспільства, переходом до художнього принципу «краса регулярності». Вті- ленням такого принципу є фортеці XVIII ст. Української укріпленої лінії, що будувались за єдиним зразком.

При визначенні особливостей розміщення фортець Ізюмської укріпленої лінії слід також враховувати той факт, що всі вони будувалися в умовах по- стійної загрози татарської навали. Зважаючи на це, неукріплені поселення (посади, слободи, хутори) завжди будували поряд з фортецями. Планувально- просторове рішення та масштаби цих фортець максимально враховують топо- графічні особливості конкретної місцевості, тому автором ця категорія укріпле- них поселень віднесена до індивідуальних [Голубева, Позднесреденевековые крепости…, 2006]. Городища, як правило, повторюють форму мису з боку ріки (рік) та відсікаються захисними укріпленнями з напільної сторони. При плануванні їх розміщення обирались миси правих берегів рік, що самі по собі є надійним захистом (високі схили важко брати штурмом та легше за- хищати з високих стін фортеці). Такі городища здавна розміщували на ми- совому виступі великої ріки, що додатково захищений малою річкою або су- хою балкою чи яругою. Це підтверджується згадками в письмових джерелах [Багалей,1886,с.8]. Часто використовувались городища попередніх часів, як



- 9 -
  
/ 236