IX.
Подякувавши добре пустельнику,
дідъ зъ молодою жінкою пішовъ
икъ Береці. Грошей у ёго було до чорта; повнісінький чересъ туго набитий дукатами, такъ-що схотівъ, те й зробивъ. Вибравъ вінъ собі
гарне місце надъ річкою, де теперечки панський садъ, и поставивъ важну хату на дві
половини. Накупивъ собі волівъ, овець,
коней и заживъ собі зъ Одаркою.
Одарка дуже була
щаслива за дідомъ, – діждала сина оженить,
діждала и внука, и вмерла
зъ доброю славою.
Отъ вамъ и кінець. Вибачайте, коли не до смаку; росказувавъ, що чувъ
одъ діда, коли вінъ брехавъ,
то й я брешу.
– А що сталось, – спитала
хазяйка, продираючи очи; бо поки старий росказувавъ, вона то спала, то прокинетця и зновъ слуха,
– що
сталось зъ тимъ
|