/ 96
  

 

упавъ на коліна, простягъ до гори руки, та крізъ слёзи й промовивъ:

– Боже милий, який же ти до насъ милостивий!...

«Ходімъ же швидче до пустельника», каже Одарка: «вінъ тебе жде зъ самого ранку.»

Дідъ, взявшись зъ Одаркою за руки, пішли   до        пустельника.  Ввійшли         у церковку; дивлятця – вже и налой стоіть по середині, а два вінця лежять на налою,

– не зъ фольги, якъ теперечки повелось, а изъ свіжихъ квітокъ.

– Здоровъ бувъ, Кирило, – сказавъ пустельникъ, зуздрівши діда: якъ тебе Богъ милувавъ на Запорожжі?

«Слава   Богу,   пан-отченьку»,    каже дідъ,  «молитвами  вашими,  –  та  спасибі й    покійному      чорту:   добре   служивъ, дияволівъ  синъ.   Дідъ                одслуживъ       три молебні:  архистратигу  Михаілу,  Егорю



- 90 -
  
/ 96