/ 96
  

 

кі критики вважають «Закоханого чорта», як і інші твори, опрацьовані письменни- ком з усної народної творчості, малоціка- вими з науково-етнографічної точки зору. Так, ще на початку XX ст. з цього приво- ду літературознавець Єфремов в «Історії українського письменництва» писав: «Це наче гарненькі брязкотельця, оброблені рукою справжнього майстра, але чогось більшого понад зовнішню красу вимагати від них не можна: автор ніколи не сягає вглиб подій, не спиниться над внутрішнім змістом, а промайне зверху над подіями, беручи їх здебільшого з гумористичного боку». Звертаючи увагу на прикрашення дійсності, казковість сюжетів, перепле- тіння реальності з фантазією в творчих доробках  Олекси  Стороженка,  частина


 

 

критиків, зокрема Петров в праці «Очер- ки истории украинской литературы», за- дається питанням: «Иногда прямо недо- умеваешь, какая реальная подоплёка его рассказа, что он хотел сказать и с какой целью написал его?» На відміну від лі- тературознавців           історику         частіше           від- кривається реальна основа, на якій ви- никла легенда, яка згодом була записана і опрацьована письменником. Ключ до розуміння «подоплёки» оповідання, як і мета автора при його створенні, криється в заключному абзаці тексту «Закоханого чорта»: «Щоб не розвіялось по світу те, як кажуть, фантастичне оповідання ді- дугана, я списав його для моїх земляків. Наша чудова українська врода, нагрітая гарячим  полуденним  сонцем,  навіва  на



- 6 -
 
- 7 -
  
/ 96