/ 96
  

 

образі пустельника відтворена реальна іс- торична постать Іоанна Затворника, який

17 років перебував в молитвах в печерах крейдяної скелі. Вразивши сучасників своїм рішенням залишити чернечу грома- ду обителі і жити відлюдником в стародав- ній печері, ієромонах Іоанн швидко став найбільш популярною постаттю не тільки в очах прочан. Його особистості присвя- чені окремі розділи в нарисах письмен- ників, що описували Святі Гори в XIX ст. Окремою книжкою видане “Житіє Іоанна Затворника Святогірського”, яке витрима- ло декілька перевидань ще в XIX ст. Тому цілком зрозуміла поява цієї історичної по- статі в народних легендах і переказах се- редини XIX століття. В них нечиста сила вимушена  поступитись  святості  місця  і


 

 

подвижнику, що перебуває тут в молитвах. Як і передбачав пустельник, фантастична історія Кирила і Одарки щасливо закінчу- ється. Недалеко від Святих Гір, на берегах річки Береки, подружжя побудували хату і безбідно зажили, народжуючи дітей. А закоханий чорт, програвши свою гру в бо- ротьбі за Одарку запорожцю Кирилу, гине від «гемонського гайвороння».

Самі запорожці постають в оповіданні як захисники православної віри. Одне це гарантує козакам прихильність св. апосто- ла Петра і святителя Миколая Чудотворця. За текстом оповідання, під час подорожі до Святих Гір чорт жаліється козаку Келе- пу: «Та нам не велено – не то обманювати,

– і зачіпати запорожців, бо вони б’ються за віру православну. Та не велика користь,



- 13 -
 
- 14 -
  
/ 96