/ 236
  

 

Рис. 1. Схема розміщення фортець Ізюмської укріпленої лінії разом із поселеннями, що винисли під її захистом.

 

суспільства, переходом до художнього принципу «краса регулярності». Вті- ленням такого принципу є фортеці XVIII ст. Української укріпленої лінії, що будувались за єдиним зразком.

При визначенні особливостей розміщення фортець Ізюмської укріпленої лінії слід також враховувати той факт, що всі вони будувалися в умовах по- стійної загрози татарської навали. Зважаючи на це, неукріплені поселення (посади, слободи, хутори) завжди будували поряд з фортецями. Планувально- просторове рішення та масштаби цих фортець максимально враховують топо- графічні особливості конкретної місцевості, тому автором ця категорія укріпле- них поселень віднесена до індивідуальних [Голубева, Позднесреденевековые крепости…, 2006]. Городища, як правило, повторюють форму мису з боку ріки (рік) та відсікаються захисними укріпленнями з напільної сторони. При плануванні їх розміщення обирались миси правих берегів рік, що самі по собі є надійним захистом (високі схили важко брати штурмом та легше за- хищати з високих стін фортеці). Такі городища здавна розміщували на ми- совому виступі великої ріки, що додатково захищений малою річкою або су- хою балкою чи яругою. Це підтверджується згадками в письмових джерелах [Багалей,1886,с.8]. Часто використовувались городища попередніх часів, як


 

наприклад Верхній Салтів, Чугуїв, Харків. Доробка захисних укріплень ран- ньосередньовічних городищ за козацьку добу підтверджується і результатами археологічних досліджень та висновків ґрунтознавців у Верхньому Салтові і Мохначі [Чернигова,2001; Лисецький,Галіусов,2003.с.164].

При будівництві міст-фортець спостерігається поступовий перехід від ін- дивідуальності до регулярності. Та сама тенденція характерна і для їх вну- трішнього облаштування. Аналіз картографічного матеріалу свідчить, що міста-фортеці XVI – XVII століть вдало вписувались в ландшафт місцевос- ті, пристосовувались до природних особливостей. Їх архітектурні домінанти (башти, церкви) розміщувались з урахуванням рельєфу, вулиці мали вигнуте трасування та враховували напрямки основних шляхів, розташування жит- ла. Планування та будівництво міст-фортець проводилось за «розписами» та

«кресленнями», що складались на підставі писемної пам’ятки XVII ст. «Книга именуемая геометрия или землемерие радиксом и церкулем». Це був по суті перший посібник по містобудівній справі, і скоріш за все мав більш ранній прототип [Алферова,1989,с.62]. Фортеці будувались за чіткими вказівками

«розписів», у яких відзначались усі деталі необхідних робіт. Наприклад, при будівництві Цареборисова воєводам Богдану Бєльському та Семену Алферову наказано передивитись «детей боярских» та наказати їм брати запаси «…на все лето и на осень и до зимы. А которым лицем по розписи с ними зимовать и темъ велеть имать запасы и на зиму и на лето… Придя на место городъ об- ложить по чертежу и по росписи каковы им чертеж и роспись даны. И велети плотникомъ городъ рубити… А башни делать круглые или четвероугольные смотря по месту какъ государеву делу прибыльнее и крепче и прочнее… а де- лати имъ городъ такъ чтобы ево глиною обмазать мочно» [Багалей,1868,с.6-

13]. Сліди обмазування стін глиною простежено при дослідженні проїзної башти Валківського (Можевського) острога [Голубєва,звіт/2005/157; Віднов- лення досліджень…2006].

За останні роки здійснене археологічне дослідження ряду фортець Ізюм- ської укріпленої лінії,результати яких викладені окремо по кожній з них .

Цареборисів. Фортеця заснована у 1599 р. Археологічні дослідження цієї пам’ятки розпочалися під керівництвом автора в 2004 р. і тривають зараз. [Голубєва,звіти/2004/36;2005/157;2006/224;2007/125;2008;2009]. У ході до- сліджень розкриті площі на дитинці та посаді фортеці, виявлені житла, ями господарського та виробничого призначення, смітники та різноманітні за кон- струкцією горни. Дослідження цієї фортеці дозволили:

1)    встановити хронологію її функціонування та етнічну належність мешканців: з 1599 до 1604/1605 рр. вона була заселена переважно московіта- ми, з сер. XVII до кін. XVIII ст. – відбудована та заселена переважно черкаса-



- 9 -
 
- 10 -
  
/ 236