/ 236
  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І Археологічні дослідження


 

Голубєва І.В.

 

Археологічне дослідження фортець Ізюмської укріпленої лінії

 

Археологічне дослідження пам’яток козацької доби в Україні, що активно здійснюється останні роки, дозволяє по-новому розглянути питання життя та діяльності, матеріальної культури та побуту мешканців її окремих регіонів. Строкатим та специфічним серед останніх є Слобідська Україна, що почала активно заселятись з сер. XVII ст.

У зв’язку з постійною загрозою нападів татар, Московська держава об’єктивно була зацікавлена в укріпленні своїх південних рубежів, внаслі- док чого ініціювала будівництво укріплених міст-фортець по „сакмам татар- ським”: Білгород та Оскіл у 1593 р., Єлець у 1592 р., Кроми у 1595 р., Курськ у 1597 р., Цареборисів у 1599 р., Валуйки у 1600 р. [Багалей,1886,с.5;Багале й,1890,с.1-2;Голубева,2009]. Фортеці були з’єднані земляними валами у Біл- городську укріплену лінію (кін. XVI – XVII ст.). Татари вважали цю систему міст дуже небезпечною для себе і порівнювали її з арканом. Кримський хан Казі-Гірей в 1602 р. говорив московському послу Г. Волконському відносно збудованих міст на південних кордонах Московської держави: „Вы хотите за- душить нас в ограде”.

Продовженням заселення півдня країни та розширенням буферної зони стало будівництво фортець, об’єднаних в Ізюмську укріплену лінію в серед- ині – другій половині XVII ст. Новозбудована лінія фортець була створена на території Слобожанщини, що створювало умови для включення безмежних просторів так званого „Дикого поля” в межі прикордонних губерній. Процес залюднення проходив кількома хвилями переважно українським населенням (черкасами). Першими виникли фортеці у північній та центральній частині Слобожанщини (крім Цареборисова) вздовж основних річок – Сіверський Донець та Оскіл (рис.1). Отже, заснування поселень (як укріплених так і не- укріплених) здійснювалось «в черті», тобто під захистом об’єднаних валами міст-фортець [Загоровський,1980].

При плануванні розміщення фортець використовувалась «Книга Большо- му Чертежу», у якій надається детальна характеристика топографічних умов і особлива увага приділяється опису городищ попередніх часів [Книга Боль- шому Чертежу,1950]. Однак, слід зауважити, що визначальна роль топографії місцевості при заснуванні поселення (фортеці) втрачає своє вирішальне зна- чення. Це пов’язано по-перше, з поступовим згасанням татарських атак; по- друге, з появою та широким використанням вогнепальної зброї, що визначала відповідно зміну тактики захисту; по-третє, із зміною естетичного еталону



- 7 -
 
- 8 -
  
/ 236