Розділ
І Археологічні дослідження
|
Голубєва І.В.
Археологічне дослідження фортець Ізюмської
укріпленої лінії
Археологічне
дослідження пам’яток козацької доби в Україні, що активно здійснюється останні роки, дозволяє по-новому розглянути питання життя та
діяльності, матеріальної культури та
побуту
мешканців її окремих регіонів. Строкатим
та специфічним серед останніх
є Слобідська Україна, що почала активно
заселятись з сер. XVII ст.
У зв’язку з
постійною загрозою нападів
татар, Московська
держава об’єктивно була зацікавлена в укріпленні своїх південних
рубежів, внаслі- док чого ініціювала будівництво
укріплених міст-фортець по „сакмам
татар- ським”: Білгород та Оскіл у 1593 р., Єлець у 1592 р., Кроми у 1595 р., Курськ
у 1597 р., Цареборисів у 1599 р., Валуйки
у 1600 р. [Багалей,1886,с.5;Багале й,1890,с.1-2;Голубева,2009].
Фортеці були з’єднані
земляними валами у Біл- городську
укріплену лінію (кін. XVI – XVII ст.).
Татари
вважали цю систему міст дуже
небезпечною для себе і порівнювали
її з арканом. Кримський хан Казі-Гірей в 1602 р. говорив
московському послу
Г. Волконському
відносно збудованих міст на південних
кордонах Московської держави: „Вы хотите за- душить нас в ограде”.
Продовженням
заселення півдня країни та
розширенням буферної зони стало будівництво
фортець, об’єднаних в Ізюмську
укріплену лінію в серед- ині – другій половині XVII ст. Новозбудована лінія фортець була створена
на території Слобожанщини, що створювало умови
для включення безмежних просторів так званого „Дикого поля”
в межі прикордонних губерній.
Процес залюднення проходив кількома
хвилями переважно українським населенням (черкасами). Першими
виникли фортеці у північній та центральній частині Слобожанщини (крім Цареборисова)
вздовж
основних річок – Сіверський Донець та Оскіл (рис.1). Отже, заснування
поселень
(як укріплених так і не- укріплених) здійснювалось «в черті», тобто під
захистом об’єднаних валами
міст-фортець [Загоровський,1980].
При плануванні
розміщення фортець використовувалась
«Книга Большо- му Чертежу», у якій надається детальна характеристика топографічних умов
і особлива увага приділяється опису городищ попередніх
часів [Книга Боль- шому Чертежу,1950]. Однак, слід зауважити, що визначальна роль топографії
місцевості при заснуванні поселення
(фортеці) втрачає своє
вирішальне зна- чення. Це пов’язано
по-перше, з поступовим згасанням татарських
атак;
по- друге, з появою та широким використанням вогнепальної зброї,
що визначала
відповідно зміну тактики захисту; по-третє, із зміною
естетичного еталону
|