левый узор
 
Архив новостей

24 травня у виставковому залі Слов’янського краєзнавчого музею відкрилася фотовиставка  Святогірського історико-архітектурного заповідника  «Святі Гори. Пам’ятник природи, історії, культури». На виставці представлені 52 фотографії провідного наукового співробітника заповідника, заслуженого працівника культури України Володимира Дєдова. Вперше фотографії В.Дєдова були публічно представлені в якості ілюстрацій в його книзі «Святі Гори. Ілюстрована історія».  Пейзажні зйомки в різні пори року, флора і фауна Святих Гір, ландшафтна архітектура  стали творчим кредо автора. Окремі роботи на цю тематику виставлялися на художніх виставках, що проводилися в стінах Слов’янського краєзнавчого музею, а також на сайті  Міжнародної асоціації дизайнерів, де отримали визнання і  диплом за майстерність в конкурсі «Золота осінь». В 2016 році творчі доробки Володимира Дєдова в галузі фотографії були оформлені в персональну виставку, яка всього налічує 83 фотоработи, присвячені Святим Горам як національному історико-культурному і природному надбанню України.
Виставку відкрив старший науковий співробітник музею Анатолій Шамрай, який представив підготовлений  каталог виставки, надрукований у видавництві «Поліграфсервіс» (м.Харків). Як автор вступного слова до каталогу, А.Шамрай охарактеризував склад виставки, основні її тематичні розділи, принципи побудови експозиції. Директор заповідника Світлана Шарабан охарактеризувала роботу над підготовкою виставки і етапи її створення.
На відкритті виставки виступили представники творчої інтелігенції, зокрема Герой України, поет Борис Білаш, фотохудожник Валерій Пащенко, художники Андрій Кутана і Сергій Сметанкин. З вітанням автору і врученням Почесної  грамоти виступила в.о. начальника відділу культури Слов’янської міської ради Оксана Гусейнова. Від імені Святогірської міської ради привітав з відкриттям виставки автора і всіх присутніх помічник міського голови Святогірська, доктор історичних наук Віктор Бондаренко. Від Національного союзу краєзнавців України на відкритті виступив голова обласної організації Валерій Романько. Про творче співробітництво заповідника і музею, спільні наукові і художні проекти розповіла директор краєзнавчого музею Лілія Зандер  і директор Донецького обласного художнього музею Галина Чумак. Колишній міський голова, а зараз підприємець Анатолій Левіт  розповів про співпрацю з заповідником по реставрації і популяризації культурної спадщини Святогірська. В рамках відкриття виставки було презентоване нова книга В.Дєдова « Святогірський історико-архітектурний заповідник.Збереження, дослідження,реставрація культурної спадщини».Слова подяки всім присутнім висловив  Володимир Дєдов, побажав відвідувачів виставці, яка буде працювати в музеї протягом місяця.


ФОТОРЕПОРТАЖ З ВІДКРИТТЯ ВИСТАВКИ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18-22 квітня  2016 року  відбулася двадцята міжнародна наукова конференція
«Слобожанські читання», яка проходила у м. Харкові і була присвячена міжнародному дню пам’яток історії і культури та історичних місць.
З вітальним словом до учасників конференції звернулися директор Харківського  художнього музею, засл. працівник культури України В.В.Мизгіна, ведучий пленарного засідання, заст. директора ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»  О.Д.Коваленко. На пленарному засіданні було представлено 9 доповідей, серед яких особливий інтерес  учасників конференції викликав виступ Бахтіної С.А., зав. відділом пам’яток історії ОКЗ ХНМЦОКС, що був присвяченій двадцятій річниці конференції.

В програмі конференції  заявлено 184  доповідей на 6-ти секціях. На секції «Філософія та релігієзнавство» (керівник секції – канд. філософ. наук, проф. І.О. Шудрик) виступив з доповіддю провідний науковий співробітник СДІАЗ В.М.Дєдов на тему «Вопросы церковного управления Святыми Горами в условиях административно-территориальных реформаций 2-й половины XVIII в.». Тези доповіді представлені в розділі сайту «Наші публікації».


Фоторепортаж з конференції

 

 

 

 

 

 

 


Текст доклада

на международной научной конференции

«XX Слобожанские чтения»

(г.Харьков,18-22 апреля 2016 года)



Вопросы церковного управления Святыми Горами в условиях
административно-территориальных реформаций 2-й половины XVIII в.


После упразднения в 1765 году полкового деления на территории Слободской Украины и создания Слободско-Украинской губернии, Святогорский Успенский монастырь и его вотчины вошли в состав Изюмской провинции указанной губернии. В административно-территориальном плане монастырь и его подданные были подведомственны Изюмскому комиссарскому правлению. Управление обителью по прежнему осуществлялось консисторией Белгородской епархии. В 70-х гг. XVIII века численность населения на монастырских землях по данным Изюмской провинциальной канцелярии за 1774 г. насчитывала 1884 подданных украинской национальности (черкас), в том числе 990 мужского пола и 894 – женского [1]. Перед преобразованием Слободско-Украинской губернии в Харьковское наместничество населённые пункты Святогорского монастырского имения входили в состав Балаклейского комиссарства и в 1780 году по данным губернской канцелярии имели следующую статистику: Студенок - 228 крестьян мужского пола (далее - м.п.); Банное – 95 крестьян м.п.; Яровая – 136 крестьян м.п.; Новоселовка – 350 крестьян м.п.; Нижнее и Верхнее Нетриуское – 59 крестьян м.п.; Богородичное – 286 крестьян м.п.; Пришибное – 67 крестьян м.п. [2].
По линии церковного управления Святогорский монастырь находился в ведомстве Белгородской епархии с момента её образования в 1667 году. Настоятели обители назначались указами правящего архиерея. Хозяйственная деятельность  Святогорского монастыря и эффективность использования имеющихся земельных и производственных ресурсов также была в центре внимания епархии, учитывая, что часть доходов от этой деятельности направлялась на определённые расходы самой епархии, например, содержание Харьковского коллегиума. Не случайно, с момента проведения административно-территориальных реформ на территории Слободской Украины настоятели монастыря назначались исключительно из числа префектов Харьковского коллегиума. В этот период Святогорский монастырь и его вотчины становятся предметом притязаний соседней с Белгородской, новообразованной (1775) Славянской и Херсонской епархии. Одной из провинций созданной в том же 1775 году в составе Азовской губернии была Бахмутская, границы которой проходили относительно недалеко от земельных владений обители. Несколько позднее было образовано и Бахмутское духовное правление Славянской и Херсонской епархии. Первая попытка  перевести Святые Горы в управление указанной епархии документально зафиксирована в 1778 году. Тогда архиепископ Славянский и Херсонский Евгений (Булгарис) обратился в Святейший Синод с прошением о передаче из Белгородской епархии в Славянскую и Херсонскую епархию Святогорского Успенского монастыря, мотивируя тем, что создание новых духовных правлений требует  присутствия в них настоятелей монастырей, а таковых на территории Бахмутской провинции не имелось. Архиерей обращает внимание Синода на то, что в его ведении всего три монастыря – Полтавский Кресто-Воздвиженский, Сокольский Преображенский и Неворощанский Успенский, которые территориально находятся в центре епархии - Полтаве и примыкающим к нему регионам [3]. Синод принципиальных возражений не имел против передачи Святых Гор в ведомство Славянской и Херсонской епархии и запросил по этому поводу мнение руководства Белгородской епархии. Епископ Белгородский и Обоянский Аггей (Колосовский) в своём рапорте от 30 июня 1778 года в адрес Священного Синода отрицательно отнёсся к просьбе преосвященного Евгения. В частности он указал, что территориально монастырь и его владения  находятся за пределами границ территории Азовской губернии, на территории которой управляли монастырями и приходами консисторские органы Славянской и Херсонской епархии. Святогорский монастырь по разным гражданским делам находился тогда в ведении Святолучского комиссарства Изюмской провинциальной канцелярии Слободско-Украинской губернии, поэтому, по мнению преосвященного Аггея, монастырское имение с населёнными пунктами и подданными обители не могут быть отделены от самого монастыря, а эффективное хозяйствование в этих условиях будет невозможно. Как одна из причин было указано, что Святогорский монастырь по указам вышестоящих органов по духовному правлению используется в качестве места наказания и исправления провинившихся священнослужителей, а по старым делам архимандрита Святогорского Феофана (Феодоровского) в бытность его настоятельства в Старо-Харьковском Преображенском монастыре ещё ведётся епархиальное расследование [4].Тогда аргументы преосвященного Аггея были приняты во внимание, и вопрос был закрыт.
Через несколько лет попытка перевести Святогорский Успенский монастырь из Белгородской епархии в подчинение Славянской и Херсонской епархии была возобновлена архиепископом Никифором (Феотокисом). Дело в том, что в период проведения административно-территориальной реформы вначале 80-х гг. XVIII в. губернское деление Российской империи было упразднено и заменено на новые административно-территориальные образования – наместничества. В 1780 г. Слободско-Украинская губерния переименована в Харьковское наместничество с изменением границ. Граница прошла по землям Святогорского имения, фактически по р. Северский Донец. Территория современного Славянского района большей частью вошла в состав Славянского уезда Екатеринославского наместничества. Часть Изюмского уезда, к северу от современного Святогорска, осталась в составе  территории Харьковского наместничества. Изюмский уезд граничил с севера с Чугуевским уездом Харьковского наместничества, с востока – с Купянским уездом Воронежского наместничества, с юга и запада – со Славянским и Константиноградским уездами Екатеринославского наместничества [5]. Вместе с тем, в период утверждения новых границ между наместничествами, ещё не была упразднена Азовская губерния. Южная часть Изюмского округа отошла вместе со Святыми Горами к Славянскому округу тогдашней Азовской губернии. Этим не преминуло воспользоваться руководство Славянской и Херсонской епархии. Преосвященный  Никифор в ноябре 1783 года возобновляет дело о переводе Святогорского монастыря в своё ведомство, аргументируя тем, что препятствия, которые ранее не позволяли осуществить переподчинение обители устранены: «…Святогорский Успенский монастырь, - пишет в своём рапорте в Священный Синод архиепископ Славянский и Херсонский Никифор, - при разграничении с Харьковским наместничеством сам от оного в прошлом 1782 году вошёл в пределы Азовской губернии Торского уезда и оная де обитель к здешней епархии присовокупляется,  а Азовская губернская канцелярия на сообщённую из консистории промеморию таково ж уведомила,  что тот Святогорский монастырь отошёл в Азовскую губернию с принадлежащими к нему вотчинами и именно: селом Студенком, в коем и церковь стоит, деревнями Кабаньим, Новосёловкою, Яровым и Богородичным...» [6]. Однако, это дело  не получило продолжения, поскольку в том же 1783 году прошёл новый этап административно-территориальных преобразований и Азовская губерния была ликвидирована, войдя в состав Екатеринославского наместничества. Соответственно и Святые Горы вошли в состав Славянского округа Екатеринославского наместничества.
Таким образом, с 1775 по 1783 годы, в период  наиболее частых административно – территориальных реформаций в границах  территории Слободской Украины, как следствие, предпринимались неоднократные попытки  произвести изменения и в  церковном управлении некоторыми объектами, в частности Святогорским Успенским монастырём и его имущественными правами. Такой интерес к Святым Горам со стороны руководства разных епархий вполне объясним, если обратится к собственности монастыря, структуре его хозяйственной деятельности и доходам от использования монастырских ресурсов. Показательным в этом отношении является ведомость земельных владений с перечнем селений, количестве крепостных, хозяйственных заведениях  и доходах от хозяйственной деятельности в период 1782-1785 годов. Ведомость приложена к рапорту преосвященного Аггея  от 10.11.1786 года [7]. Из документа следует, что в результате реформы, часть монастырского имения отошло к Купянскому округу Воронежского наместничества (хутор Осиновский с 15 крепостными и мельницы на Осколе под Купянском с 13 крепостными). Остальные вотчины отошли к Славянскому округу Екатеринославского наместничества: с.Студенок с 173 крепостными, с.Банное с хутором Пришиб – 191 крепостных, с. Новосёловка -371 – крепостных, с.Яровая – 253 крепостных, с.Богородичное – 280 крепостных. Всего за монастырём по официальной статистике числилось 1296 душ крепостных крестьян мужского пола. Они не облагались податями и работали  сугубо на монастырь. Обитель владела в Славянском округе 22000 десятин пахотной, сенокосной земли и лесными угодьями. Что касается хозяйственной деятельности, то  приведенные цифры по производству хлеба и круп свидетельствуют об объёмах сельскохозяйственного производства. Так, в начальный  период своей истории, в 20 -70-х годах XVII века монастырь не занимался производством зерна и получал по царскому указу из казённых амбаров годовой руги 12 четвертей (960 кг) ржи на год. Через 100 с небольшим лет обитель самостоятельно производила  до 600 четвертей (48 тонн) хлеба и круп. Кроме мельницы и мельничных амбаров на Осколе, монастырь располагал водяной мельницей и амбарами в Студенке. Существенной статьёй дохода было винокурение, также основанное в Студенке ещё в начале XVIII века. При оз. Пичужном в приличных объёмах существовал рыбный промысел, а на р. Нетриусе выпасали табуны лошадей и держали сенокосы. В Богородичном и Яровой развитие получил гутный (стекольный) промысел  и гончарное производство. На лугах стояли пасеки, а продажа деловой древесины была известна потребителям на Дону и Приазовье. Ежегодная Успенская ярмарка, организованная напротив монастыря на левом берегу Донца, способствовала успешной продаже продукта, производимого в монастырском имении. Таким образом, Святогорский монастырь был достаточно крупным землевладельцем и предпринимателем, с наличием хорошо сбалансированных ресурсов, приносящих приличный доход. Именно это было основной причиной конфликта интересов между соседствующими Белгородской и Славяно-Херсонской епархиями в 70-80–х годах XVIII века. Несмотря на рачительное хозяйствование и наличие собственных средств к существованию,  в августе 1787 года заштатный Святогорский монастырь был закрыт согласно Манифеста Екатерины II о секуляризации церковного и монастырского имущества. Как докладывал в сентябре 1787 года  в своём рапорте в Священный Синод епископ Белгородский и Курский Феоктист (Мочульский) «по письму Екатеринославского губернатора Ивана Синельникова …прибыл 29 августа в оный Святогорский монастырь того ж Екатеринославского наместничества директор экономии Фёдор Корбе и всё монастырское экономическое и церковное имущество отобрав и описав определил нарочный караул к сохранению онаго, а монашествующих отправил ко мне и следствопроизводства в том монастыре чинить не дозволяет…»[8]. Из дальнейшего текста документа следует, что монашествующих определил владыка в Змиевский Преображенский монастырь, а переписка по поводу имущества монастыря и документов на него продолжалась и в дальнейшем. Несогласованность в изменении границ новообразованных округов вызвало  ряд недоразумений и переписку между администрациями Харьковского, Воронежского и Екатеринославского наместничеств. Имущественные вопросы, в том числе земельные, упразднённого монастыря были отнесены к юрисдикции Екатеринославского наместничества, а крестьяне монастырских сёл были отнесены к категории чугуевских военных поселенцев. Новое административно-территориальное деление на территории Слободской Украины себя не показало эффективным и в 1797 году был произведен возврат к старой губернской системе. Территория Изюмского уезда была расширена за счёт территории Славянского уезда Екатеринославского наместничества и вошла в состав Слободско-Украинской губернии. Практически была восстановлена прежняя (1765 года) граница Слободско -Украинской губернии с центром в г. Харькове. Сам Славянск утратил статус уездного города и вошёл в состав Изюмского уезда в качестве  заштатного города. Вскоре, в 1799 году была выделена из Белгородской епархии собственная, Слободско - Украинская (Харьковская) епархия, в ведение которой находился  Святогорский Успенский монастырь с момента своего возобновления в 1844 году.


Литература и источники:


1.Центральный государственный исторический архив Украины (ЦГИАУ).- Ф.1710.-Оп.2.-Д.1201.-Л.61об.
2.ЦГИАУ.- Ф.1710.- Оп.2._Д.2281.-Л.71.
3.Российский государственный исторический архив в Санкт-Петербурге (РГИА). - Ф.796.-Оп.59.-Д.153.-Л.1.
4.РГИА. - Ф.796.-Оп.59.-Д.153.-Л.41-42.
5.Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.: описово-статистичні джерела /АН УРСР. Археограф. комісія. / Упоряд. В.О.Пірко та ін.-К.:Наукова думка,1991.- С.32.
6. РГИА. - Ф.796.-Оп.59.-Д.153.-Л.55-55об.
7. РГИА. - Ф.796.-Оп.67.-Д.353.-Л.65об.-66.
8. РГИА. - Ф.796.-Оп.67.-Д.353.-Л.120.

 

23 березня у  приміщенні центральної міської публічної бібліотеки м Краматорська відбулася  презентація нових видань Святогірського історико-архітектурного заповідника:

1.Книга Дєдова В.М. «Святі Гори. Ілюстрована історія ».- Донецьк:Вид-во. «Донбас», 2014.  – 464 стр.

2. «Святогірській альманах. 2015». Зб. наукових праць Святогірського історико   архітектурного заповідника. -  Харків-Слов’янськ:вид-во Федорко та Ваш імідж, 2015.- 268 с.

3. „Святогірський історико-архітектурний заповідник. Збереження, дослідження, реставрація культурної спадщини. 1980 – 2015”. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 35-річниці створення державного історико - архітектурного заповідника у м. Святогірську. - Донецьк: Донбас,2015.-148с.

На презентацію видань зібралася зацікавлена аудиторія: краєзнавці, працівники закладів культури, студенти вишів, фахівців в галузі архітектури та мистецтвознавства, а також місцеві засоби масової інформації.

Відкрила презентацію директор бібліотеки  О.Г. Помоз, яка привітала учасників заходу і надала слово заслуженому працівнику культури України, провідному науковому співробітнику Святогірського історико-архітектурного заповідника  В. М. Дєдову. Він, як автор і головний редактор трьох вказаних видань представив структуру і зміст презентованих видань, теми наукових статей і їх авторів. Презентація супроводжувалася презентаційними відеоматеріалами. Особливий інтерес аудиторії викликала тема подальшої долі пам’ятника Артему у Святогірську, а також результати досліджень і плани реставраційних робіт окремих пам’ятників архітектури Святогірської лаври, зокрема втраченої Преображенської церкви.

На презентації виступили краєзнавці м.Краматорська,  зокрема Віктор Іванов з темою про історико-культурну спадщину селища Камишеваха, матеріал з якої опублікований в збірці «Святогірській альманах 2015».

На презентації також була представлена розгорнута виставка видань Святогірського історико-архітектурного заповідника за останні роки. Презентовані видання, а також інші книги і збірки наукових праць були  передані  співробітниками заповідника  до  фондів бібліотеки і будуть доступні для всіх мешканців Краматорська.

Фоторепортаж з презентації.

 

 

 

 

 

 


 

26 лютого 2016 року  на базі Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди відбулася міжнародна наукова конференція «Краєзнавство і учитель 2016». В конференції прийняли участь науковці Святогірського історико-архітектурного заповідника. Перед початком конференції учасникам була представлена виставка краєзнавчої літератури, виданої заповідником за останні роки. На пленарному засіданні були презентовані нові наукові видання Святогірського історико-архітектурного заповідника: збірка наукових праць «Святогірський альманах 2015» і матеріали конференції, присвяченої 35 річниці створення заповідника на тему  «Святогірський історико-архітектурний заповідник. Збереження, дослідження, реставрація культурної спадщини.1980-2015». Видання, які представив провідний науковий співробітник заповідника, головний редактор збірок В.М.Дєдов, поповнили фонди наукової бібліотеки університету.  
Серед представлених на конференції нових видань інтерес викликала книга дослідника з Білої Церкви  В.С. Перерви «Церковні школи в Україні кінця XVIII- поч.XX ст.: забутий світ».
Також на пленарному засіданні конференції була заслухана доповідь В.М. Дєдова на тему «КУРОРТ СВЯТІ ГОРИ ГРАФА РІБОПЬЄРА В ХАРКІВСЬКІЙ ГУБЕРНІІ», яка одночасно опублікована в матеріалах конференції. З тезами доповіді можна ознайомитися на сайті заповідника в розділі «Наші публікації». Також у конференції взяв участь член наукової ради заповідника, канд. педагогічних наук В.І. Романько, який виступив на пленарному засіданні конференції з темою  « КРАЄЗНАВЦІ ДОНЕЧЧИНИ ПИШУТЬ ІСТОРІЮ МІСТ І СІЛ РІДНОГО КРАЮ: З ДОСВІДУ РОБОТИ».
Крім вказаних доповідей, в матеріалах конференції надруковані нові дослідження по тематиці історії освіти в нашому краї, зокрема дослідження канд. педагогічних  наук М.С. Рижкової на тему «УЧАСТИЕ СВЯТОГОГРСКОЙ УСПЕНСКОЙ ПУСТЫНИ В ДЕЛЕ НАРОДНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ  XIX- НАЧАЛЕ XX ВЕКА».


Фоторепортаж з конференції «Краєзнавство і учитель 2016» в Харківському національному педагогічному університеті ім..Г.С. Сковороди:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23 лютого 2016 року  в приміщені  міської бібліотеки Слов’янська відбулася   презентація двох наукових видань   Святогірського історико - архітектурного заповідника:
1. Матеріали науково-практичної конференції на тему : Святогірський історико-архітектурний заповідник. Збереження, дослідження, реставрація культурної спадщини.1980-2015.   Конференція присвячена 35 річчю діяльності заповідника і відбулася в травні 2015 року.  До видання включені 17 доповідей науковців і краєзнавців з Києва, Харкова, Донецька, Макіївки, Краматорська, Слов’янська, Святогірська, які представили свої роботи на вказану тему. Матеріали конференції надруковані у видавництві «Донбас» накладом 150 примірників.
2.Збірка наукових праць «Святогірський альманах 2015». Це ювілейний, 10-й випуск щорічної збірки Святогірського історико - архітектурного заповідника, який вийшов з друку в грудні 2015 року у видавництві Федорко (м. Харків) за участю видавництва «РА Ваш імідж» (м. Слов’янськ) накладом 150 примірників. До збірки включені 19 наукових статей і повідомлень науковців заповідника та позаштатних авторів, які представили останні наукові і краєзнавчі дослідження по історії, археології нашого краю, а також у справі збереження культурного надбання.
Презентація супроводжувалася виставкою видань заповідника.
На презентації були присутні науковці, працівники культури, музейних закладів, педагоги, краєзнавці, студенти вишів Слов’янська.
З вітальним словом до учасників заходу звернулася зав. відділом культури Слов’янської міськради Марина Олійник.
Наукові збірки заповідника представив головний редактор видань, провідний науковий співробітник заповідника, заслужений працівник культури України Володимир Дєдов.
На презентації виступили автори наукових і краєзнавчих досліджень, які представлені в двох збірках: Анатолій Шамрай, Олексій Духін, Марія Рижкова, Віктор Петров, Володимир Коцаренко, Володимир Дєдов, Валерій Романько.
Представлені видання були передані заповідником до фондів бібліотеки. Директор бібліотеки Лариса Мамедова подякувала всім, хто брав участь у підготовці та виданні нових наукових збірок, які поповнили бібліотечний фонд Слов’янська і стануть в нагоді всім мешканцям міста, хто цікавиться історією, археологією нашого краю.


Фоторепортаж з презентації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 
«ПерваяПредыдущая12345678СледующаяПоследняя»

Страница 2 из 8
 
 
 
 
   


Духовное наследие   Рейтинг@Mail.ru